Музыка : Ария  

"Выцвевшее "я""


Сьогодні день впринципі пройшов успішно. Я налаштувала сестрі інтернет...Нарешті...Цілий день ходила у справах і підвечір вже страшенно болить голова.Хочеться спати...але,не спиться. Не знаю...Як йому вірити? Чи справді його слова щирі? Я не знаю...Ця любов...Що мені робить? Я постійно про щось думаю...26 червня їду на море з сестрою і подругою Женькою.Хоча ще хтозна чи вона поїде з нами.Там якась фігня з квитками. З одного боку я і хочу їхать, а з іншого й ні...Мабуть, заставлять з Тарасом тягаться. Це мій рідний брателло. Йому вже 8. Просто хочеться відпочить. Є одна велика проблема-я страшенно не люблю сонця.Дуже чутлива шкіра і тому я частенько отримую сонячні опіки. Бісить то все.... Доречі їду до своїх родичів.До діда.Він там живе.У "Солнечногорске" (не знаю як буде українською)...Там гарно. Там є гори.Я дуже люблю підійматись туди. Звичайно, я була на не великій горі, але все-таки гора...Там прекрасно. Особливо люблю дивитися на людей зверху вниз...Відчуваєш себе Богом. Сьогодні з Інною(сестра) купили персиків. О Боги, які ж вони були кислі...Це страшне просто...А ще...В мене з'явились парфуми...Вони так солодко пахнуть ваніллю. Обожнюю солодкі запахи...Це наче запахи щастя...чи пристрасті... Хочу в Чернігів.Точніше ні, не в Чернігів. А в смт. Гончарівське. Там армія...Чи як воно правильно зветься? Не знаю...Для мене це просто -армія. Щасливі ті закохані, що можуть насолоджуватись одне одним кожну хвилину...Хоча ні...Якщо так часто то й дах знести може...Ну його...Краще раз в день чи в два дні...Але не 3 рази на 7 місяців...Це пекло... "Мы меняем себя, чтобы быть рядом с другими. А где-то недалеко, на пыльной полке, валяется выцвевшее "я"" Па-Па)

Открыть | Комментариев 1

осінь....


Тихий шелест листя....Воно падає і ніжно шепоче слова про кохання, про кохання...в небо, в зорі, в місяць, в ніч.Жовтий і червоний кольори листя ніби ворогують, сперечаючись, хто краще. Вони як люди... також мають свій інтелект , але витрачають його на кольоровий одяг.Так...Вони як люди. Як люди... Я дивлюсь. Вдивляюся у вітер, бачу холодне серце природи, що вже майже спить. Природа також ненавидить мене. Вона як люди. Як люди.... Вікна квартир...Вони брудні. Обгаджені птахами. Розумні птахи. Вони також ненавидять людей. Пітьма сонця, неба, дощу...поглинають моє серце, мою грішну душу. Мабуть ,грішна душа не тільки в мене, а й в тебе, в кожного. Я йду кудись прямо,вітер розвіює моє рудувате волосся,обтікаючи мої бліді губи,залітаючи в очі.. Це ніжний вітер.Я люблю його дотик.....скільки сенсу вкладено в кожен рух цього вітру, в кожному шепоті листочків...Я приголомшена... Я люблю бачити холодну смерть, якою помирає природа при настанні зими. Вона так вмирає кожен рік , а потім воскресає...Вона як Бог...Як той ,хто врятує мою душу, бо вона ж грішна. Вона як Бог...Як люди....Я відчуваю легеньке пощіпування морозу на своїх щоках,вони червоніють і я стаю схожа на вовченя: маленьке, самотнє ,холодне,але величне, гордовите...живе. Так я ще жива , бо відчуваю дотики природи, а вона як люди...Як люди яким подобається торкатися мене, які відчувають мій пульс... Мабуть це тільки галюцинація. Я дивлюсь на гру тіней. Вони ніби спілкуються, торкаючись одне одного.Вони змінюють форму свого тіла. Вони, мабуть, знають таємниці минулого життя і обговорюють їх. А може вони займаються сексом? Думаю, це їм подобається. Вони щасливі саме тому ,що вже мертві...чи живі? Вони помітили мене...ховаються.. Я злякала їх. Природа як люди. Як люди...Вона ненавидить мене.А я ненавиджу людей... Дорогою, я зустрічаю чорного собаку з надзвичайно гарними очима, він також натерпівся від людської жорстокості. Він ,як я... Пішов дощ. Його крапельки капали мені на обличча, бліді губи, рудувате волосся. Він хоче знищити мене. Або просто створити не комфортні умови для пересування, для життя.Цей дощ холодний...Він як поцілунок не коханої людини ...Цей поцілунок мертвий...він самотній.Він ,як смерть..Як щастя...Я кохаю його а він як людина, як людина.....Я хочу бути з ним а він ,так огидно, по-людському відштовхує мене. Чому? Я ступаю в калюжу з холодною водою, що робить мої ноги холодними. Я відчуваю легке пощіпування...Воно депресивне..Іду. Мій одяг вже майже весь мокрий,волосся роз”ялоджене і виблискує яскраво рудим кольором. Мені жаль мене. Люди завжди себе жаліють.А я ж людина, хоч і не хочу нею бути...Мені важко. Ноги вже зовсім змерзли. Природа ненавидить мене. Взагалі то, сутність кожної людини можна знайти в природі. В природі сутність всього, бо вона як Бог...Як люди... Всі ми ненавидимо одне одного і кожен себе. Ми,як хмари, які виганяють одне одного, але завжди йдуть поруч. Ми ,як птахи, прагнемо свободи, воліючи померти в ній. Люди дурні... Вони не знають, що життя не існує без природи, знищуючи її. Ми бруднимо річки, озера, ми рвемо листя з дерев ,йдучі вулицею.А що станеться якщо зникне один листок? Так думає кожен і щодня гине багато дерев, зривається сотні листочків які дають нам повітря. Ми звикли залишати сміття в лісі. -А що тут такого? Всі так роблять! Хай буде...Воно нікому не заважає...Чи не так? Люди нищать себе, горлаючи , що хочуть жити.Всі ми самогубці.. На вікнах стоять квіти. Люди завжди так роблять. Вони вирощують квіти задля краси, не помічаючи її у по-справжньому живому.Таким чином вони думають ,що приручили природу...Смішно...Бог ніколи не підкорявся людям. Люди зустрічаються, закохуються, народжують дітей і помирають. Чому ми ніколи не довіряємо іншим? Тільки найріднішим людям, які згодом зраджують.взагалі найбільше болю приносять рідні ,бо від них не чекаєш... Я втомилася від людських псевдо почуттів. Цікаво,як живуть ті які не знають своїх рідних дітей?? Ми отримуємо задоволення, а відповідає за це хай хтось інший. До цього природа також підібрала синонімічну істоту.Це – страус. Люди ховають голову,але задня частина тіла все одно зверху. Люди думають завжди однаково і в один бік...А природа досконала... Я люблю її...

Открыть



Мои фотоальбомы

Мои фотоальбомы



Содержание страницы

Календарь
Июнь
ПнВтСрЧтПтСбВск
 
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30

Интересы
ОБОЗ.ua